Під синім небом хвиля грала,
Сріблився в променях пісок,
Верба все листям устеляла
Широку стежку, де горбок.
Той горб — маяк понад рікою,
За нею дивиться здаля,
Там не буває хвиль горою,
Повільна, тиха течія.
На тім горбі думки плелИся,
Тулився вітер, обіймав,
Злітались мрії — не збулИся,
Забрав час, наче обікрав.
Пройшли, минули ті всі рОки,
Все річка тягнеться здаля,
Там залишився біль мій, спокій,
Лишилась молодість моя.
10.08.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
