Під темним небом зникають сліди,
Зникають думки, що тривожать завжди.
Зникають ознаки страху й напруги —
І небо зірками розвіює тугу.
Воно з’являється тихе, мов звір,
Крадеться поволі, лягає в ефір,
Шепоче на вухо мені потайки:
Секрети нічні і слова нелегкі.
Шепоче так тихо — ледь можна збагнути,
Та чути, як зорі зітхають у смуті.
Вони кличуть до себе — в далеке буття,
Хіба ти не бачиш?
– Це ж наша зоря!
Вона відкриває усі таємниці,
Огорне обіймами туги жар-птиці,
Та зникне у морі глибокої тьми
А ми будем далі сидіти удвох і гадати-
Коли вона з'явиться знов.
Коли ж нам чекати тієї краси,
Що стрілами серце пройме до сльози!
Карина
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
