Буває, занесе легеньке пір'ячко
На встелене кульбабами подвір'ячко,
Чи білий цвіт зависне в павутинні,
Чи дятла стук іздалеку долине,
Чи десь натужно заспіває горлиця, –
І так той спів до серденька пригорнеться,
Що затріпоче в ньому ніжна птаха,
І випурхне на волю, бідолаха,
І високо у Небо десь полине,
В якому простір, час, цей сон – все сплине…
Де й від пір'їнки не залишиться нічого,
Окрім чогось Одного – Головного!
A.R.* 14.04.24
Анна Рузанова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
