До тебе гнів, Росія,
Донести хочу свій
За те, що горе сієш
В країні ти моїй;
За те, що зневажаєш
І губиш тут Людей,
Безжалісно вбиваєш
Зовсім малих дітей;
За те, що на руїни
Перетворила ти
На Сході України
Привітливі хати;
За те, що зруйнувала
Веселії міста.
Розбійником постала
Зла путінська орда.
Імперією стати
Не пнися, позабуть.
Недолюдки-солдати
В нас смерть свою знайдуть.
Не змушуй нас стирати
Тебе з лиця Землі.
Як хочеш існувати –
Клади кінець війні.
Не мрій про перемогу,
Про неї позабудь
І доки маєш змогу,
Рушай в зворотню путь.
І ядерную зброю
Не намагайся вжить.
З’єднати нас з собою
Не зможеш ти здійснить.
Ми вже почали гнати
Грабіжницькі війська,
Себе від них звільняти,
Поразка їх близька.
Тепер нам залишилось
Розгром їх завершить,
Москві щоб і не снилось
Собі нас підкорить.
Розгромим безперечно
Ми ворогів своїх,
І думать недоречно,
Що пожалієм їх.
Ми віднайдемо ліки
Росію лікувать.
Відучимо навіки
Із нами воювать.
Проте теж не забудем,
Чого вже жде народ:
Убивць карати будем
І їхніх верховод.
15 жовтня 2022 р.
А.О. Станкевич (автор твору Ветеран ІІ Світової Війни 1939 – 1945 рр.)
