Розлучна розмова (Засновано на реальній події)

«Не повернусь» - вона сказала -
«Залишусь за кордоном.
Хочу спокійно зараз жити,
А не чекати згодом.

Дитина буде тут, зі мною.
Побачиш, коли зможеш.
Так, іншого собі знайшла.
Нічого не поробиш.

Так не можливо.
Майже рік я тут на самоті.
Спільним назвати це життя
То неможливо, ні!

Ти долю сам таку обрав.
Казала - не іди.
Але пішов все ж воювати.
Сам вирішив все ти.»

Він мовчки вислухав її
І слухавку поклав.
Що буде так все відбуватись,
Ніяк він не чекав.

Всі живи, але загубив
Сім’ю він і себе.
Війна життя сенс відібрала.
Минуле вбито все.

Світ перекинувся для нього.
Навіщо воювати?
Насамперед свою сім’ю
На фронт йшов захищати…

Його до тями привели:
«Дитина, є дитина!…
Вона твоя є кров і плоть,
Не зрадить, як дружина.

Маєш її побачити,
Все розказати їй.
Заради неї виживай,
Для неї йди у бій!..»

Він схаменувся:
«Так, дитина! Для неї маю жити!
Що й як так сталось, відбулось,
Їй маю пояснити.»

Він став до бою.
Та не може загоїться ця рана,
Бо та, закінчена розмова,
Ще в голові триває.

Він щось кричить… Відповідає…
Пояснює… вблагає…
Психує… сварить… знов вблагає…
І слухавку кидає…

І знов доводить щось своє,
Її про щось питає…
Розмову в голові його
Війна перериває…

***

Яка ж війна клята падлюка!
Руйнівниця життя.
Не тільки куля, а й розлука
В ній холодить серця…

14-01-2023