Зірвав хреста, немов порвав кайдани,
Чужому богу більше не вклонюсь.
Я- син землі, онук Богів могутніх,
Вернувсь до Роду я, покинувши пітьму.
Не свічка в церкві,а яскраве сонце,
Не чад кадила, а вранішня роса.
Замість молитви, вітер, пісня в лісі,
І сила- в жилах предків голосна.
Я Рідновір і серце знов палає,
У шумі дуба чую я закон.
Де рідна кров, там вічність не вмирає,
І знов Перун повстане над Дніпром.
Я скинув хрест немов тягар чужинський,
Вогонь у серці, видно в очах жар.
Не раб я більше, не слуга покірний,
Онук Перуна я, природа це мій храм.
Гримлять у небі грозові гармати,
Немов на битву знов повстала Русь.
Хай тінь чужинська із сердець тікає,
А Рідна Віра зміцнить тіло й дух.
Встань Рідновір, тебе твій Рід покликав,
Грім Перунівський наче заповіт.
Скинь чужу віру, розірви всі пута,
Слався народе, вільної землі.
