Запитаю сонце:"Чом таке сумне ти?
Майже не виходиш зі свого намету…
Ми тебе не бачим, скучили, напевне."
ВідповІло сонце, що йому нестерпно
Бачити руїни, де людей немає.
Навіть дикі звірі і ті оминають…
Там, де грались діти- гойдалок уламки,
Де цвіла калина- запчастини танку.
Там, де цілувались закохані люди,
Там уже нічого й ніколи не буде!!!
Вийду я у поле, вітра запитаю:
"Чом так сильно дуєш?Міри вже не знаєш.
Зупинись, послухай, стихни на хвилину…"
"Просто видуть хочу горе з України.
Дим і чад розсію – сонце посміхнеться
І життя щасливе мирне повернеться!"
Підійду до річки, мовчки подивлюся,
І всьому навколо до землі вклонюся.
Бо одна на світі ти така єдина –
Вірна Незалежна Рідна Україна!
Олена Каліман
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
