Тікають люди із села
Бо жити в ньому не престижно .
А хоч задумувались ви
Що це все робиться навмисно?
Чому в селі нема робіт ?
Чому бюджети як подачка?
Чому якщо ти із села,
На тебе дивляться інакше?
У місто манять молодих,
Бо там хтось має працювати.
І кажуть місто то є рай,
А решту можна не казати.
Що маєш ти за все платить,
За дах,за їжу, за водицю.
Так і виходить, ти працюєш,
Щоб себе в місті прокормити.
А у селі усе не так!
Грошей нема земля прокормить.
Хоч треба важко працювать,
Але ти сам собі господар.
У тебе є свій дім, садок,
Город, криниця біля хати.
А в місті вулик п’ять на три,
І хто ж виходить тут багатший?
Навмисно знищують село,
Щоб в місто більшість виїжджали.
Дають їм хліб,розваг сповна,
І щоб питань не задавали.
По телевізору зомбують,
Кругом хвороби, треба ліки.
І ось в аптеку вже біжиш,
Себе вже добре накрутивши.
В сільськім биту усе не так,
Немає часу тут хворіти.
З зорі й до самого темна,
Ти тут на праце терапії.
В усі часи коли не глянь,
Село для міста ніби мати.
Накормить ,ще й з собою дасть.
Тож може треба й совість мати.
Просту повагу проявить,
Почати села підіймати.
Бо пам’ятайте без села,
Почнуть міста занепадати.
