Ах, та річка, що добивається
До моїх ніг на набережній,
Вона хоче забрати мене у даль.
Вітер розціловує моє волосся
І моє обличчя.
Та чому ти, одвічна сила,
Моїх рук минаєш?
Чи ж то вони знівечені,
Що твоїх губ не відчувають?
Байдуже,
Ти цілуєш, та я Сонцем милуюся.
Можливо, так в мене в житті:
Хтось мені, як ріка, стелиться,
А хтось, як Сонце, лиш цятка
У небі далекім вись.
Цікаве життя,
Дано лиш один раз,
А я марную, стою біля ріки
І хмаринки рахую.
Може, Сонце не моє?
Воно ж гріє Місяць,
Навіть той до нього ближче, ніж Земля.
А ріка тепла,
І волошки гралися з хмаринками,
І люди повз мене минали.
Колись тут сиділо моє Сонце,
І я був як Місяць з ним,
Та зараз все померло і згасло.
Лиш волошка лишилась на самоті.
29.07.2024
Грішна душа
Грішна душа
