Річка

Здається, річка знає
Як вийти з берегів.
Тече і не чекає
На трупи ворогів.
Весна прийде, і квіти
Розквітнуть на лугах!
Ти можеш йти, сидіти,
Чи плисти в кораблях,-
Та все одно пристанеш
До пристані ! А там
Нікого не застанеш,
Бо пристань – це ти сам!
Чи річку , що в розливі,
Хвилює течія?
Чи згадуються хвилі?
Чия вона? Чия ?
Та навіть під землею,
Просочуючись в грунт,
Стає знов течією,
І ,змивши з себе бруд,
Вертається по колу,
Тече своїм руслОм,
Між берегів… Додому!
До Океану! Омм…

A.R.*
27.06.25.