Підносить вітер аромат
Уже з чужого саду,
А мій покинутий десь сад,
Не дам журбі я раду.
Згадаю — совість заболить,
В очах сльоза туманом,
Ой як же серденько щемить,
Нудьгує за тим садом!
За його цвітом не лишень,
А й яблуком дозрілим,
Не гляне сад уже в мій день,
Не стане чорне білим.
27.07.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
