Початок осені чудовий!
Такий, що трохи їде дах.
Ось він! Світанок калинОвий!
В серцях, в умах і на фронтах!
Журилась Ненька-Україна,
Сльозами повнилась блакить,
Співала, билась, шаленіла,
Не згинула! Їй так болить…
Тії лани , що не вродили,
Що ворог знищив у вогні,
Що діти в школу не ходили,
Що віддали свій сміх війні,
Що гинуть мужні і красиві,
Талановиті, цвіт землі!
Що матері героїв сиві,
Й зростають сироти малі…
Пройшла зима, весна і літо,
Час підраховувать плоди,
Зросли малята, вже не діти
І ворогу дають "звізди"!
Та так, що рве і дах і душу,
І розверзається блакить,
Ще мить! Я це побачить мушу!
Ось-ось…Вже Світло! Як щемить!!!
A .R.* 11.09.22.
Анна Рузанова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
