Вологий і синій
Світанок осінній…
Холодна ранкова роса.
Слабеньке проміння
Блищить в павутинні,
Принишкла зів'яла краса.
Тихенько щебече
Крилата малеча,
В пелюстках заснула бджола,
Холодний був вечір,
Здригаються плечі,
"Чи раптом не змерзла вона?"
Кажу їй : – Не треба
Уже більше меду!
Пора бджолам всім відпочить!
– Як би ж не потреба,
Злетіла б я в небо.
Та небо не кличе. Мовчить.
А.R. 16.09.23
Анна Рузанова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
