Світися

Світися, змучена моя Вкраїно,
Вдивляйся в завтра ясно і єдино,
Бо ти зродила серця непокірні,
Що захищали, йшли в путь вірну.
Світися в мороці, у бурях лютих,
Світися, страднице, у днях забутих!

Світися, мати, в полі золотистім,
Де крик орлиний зливався з полином.
Де юність клала душу під знамена
І розривала кайдани кам’яні, мов вени.
Щоб кроком власним витоптати шляхи
Нащадкам рідним у нові віки.

Світися, змучена, в ріках чистих,
Бо ти омита слізьми і обрядами святая.
Твої сини впали за волю і правду,
Щоб ми ступили у завтрашню путь.
Світися! кличуть тебе дзвони із храму,
Щоб серце вкраїнське жило, непокірне й пряме.

Софія Дмитрієва