У мороці ночі, де тиша густа,
Де вітер, мов плач, шелестить по листах,
Я йду, не вагаюсь, крізь біль і жахи —
Бо світло живе в мені, а не страхи.
Хоч тінь огортає дороги й думки,
І зір не знаходить знайомі стежки,
Та серце палає, мов іскра жива —
Надією світить, мов зоря нова.
Коли навкруги лиш холод і страх,
І світ здається розбитим в руках —
Я знов підіймаюсь, крізь попіл і брили,
Бо світло — це віра, це воля, це сила.
Світло крізь темряву — не просто слова,
Це душі незламність, це мрія жива.
У кожному кроці, в усякім чутті —
Я несу промінчик у цьому житті.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
