Ти шукав у чужих обіймах спокою,
А знаходив лише порожнечу й тінь.
Я ж тримала любов до останнього подиху,
Та вона розсипалась у пил серед синіх хвиль.
Тепер наші дороги — паралельні лінії,
І жодна не зійдеться, хоч як би хотів.
Ти залишився у світі власної іронії,
А я навчилась мовчати замість гучних слів.
Анастасія Бондарєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
