Горить свіча в окопі серед ночі,
Тремтить вогонь, мов серце під вогнем.
В солдата — сльози, втомленії очі,
А за плечима — дим і смерть, і щем.
Горить свіча… мов пам’ять про дитинство,
Про дім, де мати жде його щодня.
Вона — як світло віри і проротства,
Як спогад чистий, що в душі сія.
Вогонь не гріє — лиш надію тішить,
Що виживе, і пройде зима.
А перемога крізь вогонь напише
Нову главу, де мир — не лиш слова.
Свічки не гасять в темряві окопу,
Вона мов крик у тиші бойовій.
І кожен бій, і кожна капля поту —
То плата за свободу на землі.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
