Куди ж зірки, з Небес загадкових, падають?
Завершуючи останній, яскравий свій політ
В останню мить Життя свого, зірки нас радують
Зірки згорають бідолашні, розтопивши атмосфери лід
Коли гуляємо вночі, удвох ми на подвір’ї
Ми романтично дивимось,
у загадкові Небеса
Нас сяйвом балують чарівні зірки й сузір’я
В небо темне манить нас, загадковість і краса
Коли падає з Небес, яскрава зірка одинока
Ти своє омріяне бажання, загадати встигни
В цьому філософія Життя, філософія глибока
Щоб знову народитися, вона ж бідолашна, загине
Зоря з Небес, що зірвалася, летить, падає, згорає
Проміжок часу для зірки, що зветься мить
Ця мить Людське Життя, що на Землі триває
Людське Життя, шляхом коротким, буде нас водить
Як відрізок, мить, дано Людям Життя
Як та небесна зірка, що згорає дуже швидко
Цінуй і бережи Життя, не буде ж вороття
Нажаль, про це ми думаємо з вами, дуже рідко
М. Т./10.02.23р.
Михайло Тарасенко
