Серпень мовчить у вечірній імлі,
Сонце проміння шле свої чарівні.
Поле дозріле вже більше не кличе,
Стиглість, повітря, сила тиха, магічна.
Вітер приглушено шепче із гаєм,
Наче щось важливе знає,
Та мовчить – як серпень сам,
Золото сипле в кожен храм.
Журавлі ще не знялись у путь,
Та в очах їх – далека суть.
Літні світанки втомились співати,
Серцю пора вже прощати й чекати.
Серпень мовчить, але в тій тиші
Стільки слів незримих, ніжних.
Наче прощання, мов заповіт –
Все, промовляє останній цвіт.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
