Де б я не жив, де б мене доля не носила,
Які у неї плани і переплетіння.
Де б я не впав, і дух мій винирнув із тіла,
І всупереч закону всесвітнього тяжіння.
Якась невидима людському оку сила,
Наперекір емоціям, підсилена сумлінням,
Буде тягнути до країни, яка серцю мила,
Країни, звідки приросло моє коріння.
Де б я не вмер, де не була б моя могила,
Мені не вистачить ні волі, ні терпіння,
Коли це все бурлить всередині по жилах –
Дух предків, сила волі і досвід покоління.
Де б голос мій не стих, душа би навпаки завила,
Де б не була весна – для мене там пора осіння.
Я буду серцем там, де мене мама народила,
Де рідне все: гаї, ліси і сонячне проміння.
Баланов Артур
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
