І все ж, з ким б я не спілкувалась, в моїх думках досі він.
З ким я б не зустрічалась, серце сумує.. за ним.
Проходимо повз.. ми вже чужі.
Рік, і я згадую наші теплі часи.
Часу було не багато, годинник крутився, а я думала є.
Раптом, серця зупинились, ну як.. вони бились, але не в такт, вони стали різні, якщо точніше, чужі.
Хоч і чужі, але довго вони відчували, один одного.. біль, страх, нестаток повітря. Повітря подиху, того подиху, коли час був малий.
Тоді ми стояли близько, ніжно тримавшись за руки, дивились один одному в очі, серця наші бились у такт.
Повільних вдих видих, ніби адреналін завіяв в сердцях..
тоді було тепло.. а тепер? Якщо раптом настане зима..?
Богдана Мурин
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
