Синиця в руках, та журавель іще на думці,
На мрії має право кожен – є такий закон,
Навушники під’єднані до плеєра, що дзеленчить у сумці
І в них горлає хтось хрипцею, тільки точно не шансон
Косуха замість піджака, кедоси прикрашають ноги,
До класики ніяк не можу, хай би що там, добрести,
У кожного свій шлях, ми всі для себе обираємо дорогу,
Ми тягнемо самі свої хрести.
Гітара – то не інструмент, скоріш реаніматор,
То сила, яка рве усі закони на шматки.
Ти виходець з системи і для тебе став тісни́м той інкубатор,
який вбиває все людське…Ти не такий.
Поезія, що рветься з рік твоїх венозних
Не кожному до тями зможе увійти,
Заблудла доля лише усміхається стервозно,
І ти себе ніяк не можеш в цьому безладі знайти.
Ігор Мартинюк
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
