Скажи мені, осене, чом ти журлива?
Чому ти не грієш промінням скупим?
Чому так на серці спокійно й тужливо?
Ти ж можеш ще гратися з сонцем ясним…
Скажи мені, чуєш, чому ти холодна?
Недавно я сіяла квіти в росі.
Учора була ти далека й бездомна.
Сьогодні померзли навіть спориші.
Цвісти ти ще можеш так довго! Не хочеш.
Багрянисто- жовтим, а ще золотим,
Брунатним, каштановим та бурштинОвим
Ти ж вабити вмієш . І квіт не достиг…
А ти вся в тумані, дощами покрита,
Все плачеш- ридаєш, і спину нема.
Твоє сіре небо імлою повите.
Земля намагається жити…Дарма.
Отямся. Прокинься. Зігрійся любов’ю
І щиро, не в борг, роздавай всім тепло.
Свої дні наповни живою красою,
Щоб зло спопелилося, а не пекло.
10.10.2025
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
