Скинувши тіло, мов зношений одяг,
Душа полетіла у вись в небуття.
Де зорі палають вогнем у просторі,
Де вічність, можливо, дасть нове життя.
Душа відпочине, від стресу земного,
Від тягот, сум’яття, хвороб і турбот.
Та Всесвіт її скинув донизу знову,
Мовляв, не влаштовуй життю ти бойкот!
Живи і радій дню прожитому, ночі.
Борись за життя і хвороби минуть.
Взяла до уваги слова ці пророчі –
Адже й на землі люди якось живуть.
Напевне, я тут щось ще не завершила
Якщо мене виштовхнули з небуття.
Потрібно боротися й з`явиться сила,
Наснага, енергія та сенс буття.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
