Слова

Як легко вириваються слова,
Що рвуть дощенту мою втомлену душу.
Цей біль ніколи не мина –
Він лиш зростає, стискує та душу.

Та я веду себе, як слід завжди:
Без сліз, лиш посмішка і жарти втішні.
А в серці тихо жевріє біль,
Який не сміє прориватись грізно.

Ця тиша – захист від життя,
Що обпікає, мов полум’я німе.
І кожне слово підживляє страх,
Щоб не розкрилось, що всередині мене.

Жвалєвська Валентина