Сльоза на броні

Сльоза на броні — як молитва, слова,
У серці воїна — надія жива.
Дорогою болю, крізь дим і вогонь,
Веде його віра, до рідних долонь.

Не знає спокою, не просить медалі,
Він стоїть за дітей, за любов, у завалі.
За мамині очі, за татовий дім,
За тих, хто залишився в серці однім.

Сльоза на броні — не від страху чи мук,
Це пам’ять про друга, що більше не друг.
Це пам’ять про тишу, що більше не спить,
Про світло в окопі, що мусить горіть.

Він йде — мовчазний, але серце гуде,
Бо кожна сльоза — то душа, що іде.
Та з кожним ударом до ворога гнів,
Ми ближче до миру, до правди, до снів.

Сльоза на броні… І на ній — Україна.
Як крик, як любов, як жива домовина.
Та поки пульсує у серці вогонь —
Вона не впаде. Вона — вільна. Як бронь.