Ось твій кінець настав, принцесо в кайданах…
Скажи мені, то чи була колись ти вільна?
Звичайно ні, бо все спаплюжила війна.
Ким ти була та що любила? Ти не знала.
Не знав ніхто, бо не було тебе.
Дитя війни, життя не встигла скуштувати,
Як полум’я назад взяло тебе.
Але давай згадаємо минуле.
Для мене ти була як зірка провідна,
А як трималась ти! Ніхто так не тримався.
І на якийсь момент повірив я,
Що ти, як Фенікс, з попелу повстанеш.
Не міг тебе ніяк я врятувати.
Чи зміг би, якщо знав би? Ні, на жаль.
Бо не полагодити те, одразу що зламали.
Трагічна твоя доля, принцесо в кайданах.
Надія – то брехня та казка для малих,
Її собою втілила, повірив я на мить.
Дарма? А все одно тебе любив.
Принцесо в кайданах, правителько брехні,
Ти мрія, що не втілиться ніколи більше.
Але як обирать, піду з тобою й я.
На те є воля, і на те мій вибір.
У мрію власну вірила хоча б сама,
Була прекрасний ти солдат і лідер.
Олександр Мезенцев
