Посивілий був ранок сьогодні,
Уже в літо туман напросивсь,
В цю ніч снились
поля край безодні,
Її камінь, що мохом покривсь.
Поряд цвинтар,
порослий кущами,
Хрест високий зі сходу дививсь,
Чомусь сни
не приходять з вітрами,
В них ні разу туман не стеливсь.
А були і похмурі, й яскраві,
Був пісок поряд хвилі, і сніг,
Руки яблука рвали рум’яні,
ВелИ стЕжки до різних доріг.
Вслід дивилися в снах чиїсь очі,
Чувся говір, піснями дзвенів,
Сни є, кажуть, прості і пророчі,
Їх сприйняти хто як захотів.
23.08.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
