Щодня соловейко до нас прилітає,
Сідає на дах і співає пісні,
Так виводить,що прямо за душу хапає!
І я чую минуле і бачу ті дні…
Пам’ятаю те сонце літнє, ласкаве,
Як побігли на річку і донька і син,
Як з любов’ю готую улюблену страву,
Не дивлюсь в телефон кожні 10 хвилин!
Які плани були на щасливе майбутнє!
На все літо! Та навіть на ці вихідні!
І найбільша проблема-вибрати сукню…
Я не можу забути щасливі ті дні!
Коли в небі літали не бомби й ракети,
А лелеки і ластівки і солов’ї,
Коли бігали в поле збирати букети!
Я не можу забути щасливі ті дні…
Ти співай,соловей,а я трохи поплачу.
Хай пробачать мені і донька і син!
Пам’ятаю усіх,кого вже не побачу,
І дивлюсь в телефон кожні 10 хвилин…
Я зумію усе, навіть те, що не можу.
Бо ненавиджу люто! І сильно люблю!
Не мовчи,соловейко, співай переможну
Українську щасливу вічну пісню твою!
Олена Каліман
