Сонце

я дивлюсь в закреслені рядки при світлі свічки десь посеред ночі,
тремтячими руками підкреслю розтерте слово «сонце»,
повторюю одне ім‘я,та написати вже не в змозі,
четвертий лист летить в прочинене віконце.

я не слабка,мені це не властиво,
я сильна духом(п‘ятий викинутий лист)
та зараз,голову полонять думки,як на диво…
про тебе. Лютневий вечір той ще авантюрист.

ось зупинився час,а я все далі пишу,
і пишу довго,не відриваючи пера.
прекрасно знаю — зараз я багато чого знищу,
в надіях мати хоча б трохи того сонячного тепла.

Косинська