Сон

Одної ночі, в сні глибокім,
Я Матір Божу в саду зустрів.
Стояла в чорнім — мов у морі смутку,
Її вуаль — мов тінь усіх світів.
Я тихо мовив: Хай Господа хвалить
Усе, що дихає й живе.
Вона сказала: І я хвалю, мій сину.
Промовила свята до мене:
Питай, не бійся — я скажу.
Я запитав: Чи буде добре все? —
Вона у відповідь сказала
Все буде, добре стверджую тобі.
Я вдруге змовк, та серце просить:
А як там батько, у вічнім сні?
І посміхнулась: будь спокійним.
Він у Господній стороні.
А втретє я спитав з тривогою:
Чому я є такий, як є?
І Мати з болем промовляє
Не ти такий — це світ такий, в пітьмі й жадобі.
Невідомий