Люди мені говорять — пиши щось простіше.
Щось з сенсом і зрозуміле.
І пояснити не можу, що саме це мені рідніше.
Я пройшла це все сама, що й серце зачерствіле.
Люди мені говорять— пиши щось дітям, цікаве.
Та поки я над цим й сама працюю.
Але серце моє все ще діряве.
Та треба час, поки я його вгамую.
Люди кажуть— навіщо тобі ця ганьба,
Безсенсові рядки типу "поезія".
Та байдуже– це, моя правда
Це буде моя маленька імперія.
Люди мені кажуть— май хоча б совість
Та не розуміють вони,
Що це моя сповідь.
Анастасія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
