Дитинство — це не час, не слово і не назва,
Це іншого світу суть прекрасна.
Всі будинки і дерева такі самі, лише замість гнилих тіл — людські душі й серця дитячі.
А життя там наче пісні невимовно гарна.
Замість хмар — давно забуті мрії наші.
А вечірнє тиціанівське небо — символ душі моєї, що як картина розмаїта.
"Дорослих" ти там не побачиш, загублених ц нещасних, що купують щастя та любов за кров'ю зароблені гроші.
Тож живи, будь собою, не соромся, закресли помилки, бо хто сказав тобі, що доживеш дорого, як принесуть тобі чистого листа?
P.S.: Прошу пробачення за всі помилки та погане римування. Мушу виправдовуватися тим, що вірш я ще буду перероблю вати, щоб краще чули римування люди і тим, що мені буде лише 14 років через місяць. Сподіваюсь на ваше розуміння.
С повагою і щирістю — Мала Лілея
Мала Лілея
