Про що так мріялося — сталось,
Я знов на цій крутій горі,
Де став із річкою з’єднались,
Спокійні хвилі і шумні’.
Цілує погляд небо в хвилях,
У зелень верб спішить, де брід,
Летить між чайок,
мов на крилах,
Де світить променями схід.
І поряд вітер, друг мій вітер,
Веде, показує стежки,
Які не зовсім час ще витер,
Якби скрізь встигнути, якби.
До озерця, до кладки з лугом,
До джерела, де гай шумить,
Де поле, виоране плугом…
Душа від захвату щемить.
28.08.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
