"Стривайно но…"

Стривай но, чужий знайомий!
Твої мрії також вкрали?
Ти також сидиш у полоні
Й чекаєш небесної кари?
Ти також не спиш ночами,
Бо спати ночами — нудно?
Чекаєш, щоб написали,
Та знову у чаті глухо.
Ти також ніколи не плачеш,
Бо плакати це, ніби, смішно?
Бо це по-дитячому, наче,
Бо ти від оцього вищий.
Ти також любиш самотність,
Хоч маєш багато друзів?
Та я тут лише "самотність"
Зрівняти з собою в змозі.
Ти бачиш те саме небо,
Яким я милуюся зараз,
Лиш слухаєш ти куплети,
А я натискаю паузу.
Цікаво, а в тебе також
Лиш раз цвістимуть сади?
Чи пам’ятатимеш дати?
А може уже відцвіли?..
У нас вже немає "вчора",
Тепер тільки є "сьогодні".
Тепер або віриш в Бога,
Або ж посилаєш до Чорта.
Вирішуй, тепер ти знаєш:
Не загадуй бажання зірочці.
Тепер або все кидаєш,
Або знов починаєш з кісточки.
Аліса Сонячна