Шумна вулиця поряд,
тьма машин і людей,
Перестигла черешня спадає,
З-попід гілля її сумна пара очей
Суматоху ту переглядає.
Сонця блиск по траві,
шелест листя вгорі
І пташки в полі зору. Так мило!
Та ті очі такі ж,
в слідах втоми, сумні,
У них радість ніщо не вселило.
А ні вітер-дружок,
так приємний в цю мить,
Ні земля, що у міру нагріта,
Погляд вкопаний, мов,
вже не йде, не біжить,
Розгубився в яскравості літа.
Поряд сіно п’янке,
відростає трава,
І беззвучно метелик літає,
Шумить вулиця ще,
все така гомінка,
Хоч за обрій вже сонце сідає.
13.07.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
