Червоногвардієць, Третя Рота – нині частина міста Лисичанськ.
В полоні його мали розстріляти, готувався до самогубства, написав передсмертну записку.
Художник слова
Чи знали ви, що в оригіналі вірша В.Сюсюри “Любіть Україну” (вперше опубліковано у 1944 р.) замість звичних нам:
“Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…”
“Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами…”
“Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…”
“Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі…”
“в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах…”
“в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах…”
“Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…”
“Любіть у труді, у коханні, в бою,
в цей час коли гудуть батареї
Всім серцем любіть Україну свою,
і вічні ми будемо з нею!”
Особисто я – не знав, тому що в школі мене вчили “інтернаціональній” версії вірша, редакції 1951 року, після радянської цензури. Надіюсь, що за сьогоднішніми навчальними планами вчать оригінал. Наратив “братніх народів” насаджується нам вже не одне століття, і щоб вижити українські культурні діячі мали або йти проти себе та підпорядковуватись тотальній цензурі на користь партії, або іммігрувати, хоч це було дуже складно. У всіх інших випадках нашу інтелігенцію або репресовували, або вбивали (навіть не знаю, що з цього краще).
московія досі має на меті знищити нашу націю та ідентичність, але ми не дамо цього зробити, завдячуючи та підтримуючи ЗСУ, відроджуючи і розвиваючи власну культуру.
Отже, нам потрібно викинути і стерти насаджені наративи та “радянську цензуру” з усієї творчості наших митців та головне – зі своєї свідомості, аби будувати процвітаючу Україну.
але ми знаємо, що “без неї ніщо ми – як порох і дим”. І хоч як складно не було б, потрібно “любити у труді, у коханні, у бою, в цей час коли гудуть батареї”.
Буду вдячним за поширення допису та діліться творчістю, яку потрібно декомунізовувати. Зробімо це разом!
P.s. Аранжування, написане в 2020 році, знайдене в шухляді та можливість посидіти за роялем породили цей запис.
