Так просто ти зможеш пірнути
У море, у небо, в траву?
І трохи углиб зазирнути,
Зануритись в сон наяву?
Чи вистачить в тебе терпіння?
Чи кисню достатньо вдихнув?
Чи не дошкуляє сумління,
Яке ти з повітрям ковтнув?
Так просто пірнути думками,
Відклавши турботи свої,
Забувши про дружбу з мізками,
Прийняти обійми землі,
Полинути птахом у небо,
І плинути в хвилях човном,
Забути про “треба” й “не треба”,
Відчути всередині “Ом”…
Так просто на мить перестати
Обмежувать тілом себе
Й розділеним все уявляти…
Куди це тебе приведе?
A.R.*
20.06.25.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
