ех! як дав тропака,
навприсядки греци…
– …водотоками гірка
оковита ллється
розберусь не уп’юсь
від каблука вибій
я і сам себе боюсь
коли мало вип’ю
не кричи не гарчи
моя люба жінко
краще ніжкою стучи
ручкою в колінко
відвернулись святі
покинула муза
залишився у житті
козир від картуза
вітер стяв картуза
зв’язав поволоки
як ужалений гасав
не звалився поки
від сміху за боки
тримались за бОки
на ногах же ж сапоги
халяви високі… –
танцював на сльозах,
з вивертом колінця.
блиск веселий в очах,
співчуття на лицях.
…думка спала крізь сміх,
на танок як глянув –
а отак би не зміг
збудженим та п’яним
станцювати в цих днях
в побутовій ямі.
де словесна брехня,
здурення при тямі.
Онтойя
