І воліла б я померти,
аби тільки він мене кохав,
вечорами слухав та ніжно обіймав,
дивився в очі, розуміючи без слів.
Але ти зник — і ніколи не приголубив, не згадав,
не обійняв… І, дивлячись на чиєсь щастя,
заплющуючи очі, уявляю:
дім, сім’я, злагода та щастя…
Чи то так важко було, тату?
софія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
