"Я тебе кохаю!"
Справді? Але я так не вважаю.
Ти запитаєшся: "Чому?"
Я відповім: бо в очах твоїх нема вогню.
А ти — з піною у роті, з галасом в вустах,
Будеш мені говорити:
"Що ти кажеш отакеє, люба моя?!
Та я люблю тебе більше світу,
Більше, ніж саме життя!"
Я мовчки глянула на тебе,
Послухала твої казки.
А на душі у мене — пусто,
Як в самій глибокій дірі.
Ти щось ще казав, та я не чула.
Була в думах я своїх:
"Чом я вірила тобі?"
Поліанна Грей
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
