#17 "Темрява"
XII 🇺🇦 Ідентичність
Я тільки-но прокинувся, не розумію
де я є
Чомусь ще темно надворі, а мав вже бути
день
Пересуваюсь привидом – мене ніхто
не впізнає
Ми вдвох тут: я і темрява
лишень.
Я йду вперед без світла і надії
по дорозі
Пересуваюсь вітром, бачу відображення
в калюжі
Кому молитись, щоби не відмовив
в допомозі
Ти не один – тут темрява є,
друже.
Я притискаюсь до вікна, вдихаю і малюю
парою
Проте по іншу сторону мене
не бачать
Скотивсь по соціальним сходам, став
нездарою
А так хотілось самому собі
дать здачі.
Я досі маю наслідки від тих дитячих
травм,
Коли я був всім не такий і захищався
жартами
Я товстий був і не смішний, а ще і не смішний
і товстий
Тоді я ще не знав, що краще
буду сам
Аніж "дружити" з ними і вкриватись
ранами
Пізніше наздогнати і дружити з кожною
і кожним
Як темрява всепоглинає світло
у прогресії
Так я поглинув темряву і захлинувся в їхній злості
і агресії…
10.10.2025
Артур Баланов
