Цвіте вишня, цвіте рясно,
Цвіт той опадає,
Як впіймав момент прекрасний,-
Знай, що він минає…
Облетять чарівні квіти,
Землю білим вкриють,
Косам чорним час сивіти,
Бо плоди вже зріють.
Та попри минучість скору,
Швидкоплинність часу,-
Всі ми дивимось угору
На небес окрасу…
Як ми бачим – так живемо,
Таким стає Всесвіт.
Будем жити, чи помремо?-
Це думок лиш плескіт…
Хвилювання – це в природі
Умів й Океанів,
Та в безвітряній погоді
Видно без обманів
Щось таке, що не минає,
Що не перестане,
Час його не подолає,
Ворог не дістане!
То ж таке близьке і рідне,
Таке достеменне!
На виду завжди й не видне,
З ім'ям, й безіменне…
Квітне словом та прислів'ям,
Піснею лунає,
Та найглибша суть- безслів'я,
Й "ТЕ," що не вмирає…
А.R.* 30.04.22.
Анна Рузанова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
