«Я все пробачу»,
Таке легке, зневажливо згубилося в повітрі,
І я не придивилась до твоїх очей.
Ти посміхнулась — ніжно й тихо,
І знову ти — серед усіх лихих ночей.
Це ти — поміж усіх людей, самотніх днів,
Поміж усіх пустих речей.
І знову тиша.
Заграла скрипка вдалині.
Не приховати наших почуттів.
Хоч все одно невпевнено спитаю —
Без слів, без поглядів і рухів.
І ти не скажеш,
Караючи мене або свою наївну віру
В наші нездійсненні мрії,
В мої короткі письма та наші щирі думи.
Лія Ланер
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
