Побачивши до болю знайомі очі
в натовпі заклопотаних людей,
я відчула: тебе поруч
Я відчула твої обійми —
ті, що рятували мене.
Я відчула тепло, якого й досі бракує в безсонних ночах
Я відчула кохання,яке ти дарував мені,
коли ще умів любити
Тебе давно немає в моєму житті
Та кожна зустріч із тінню моїх спогадів
розкриває рану знову
І час…
він не лікує
Він лише навчив мене
приймати тишу замість голосу,
самотність замість обіймів,
і спогад замість тебе.
Вікторія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
