Ти мовчав завжди голосно й гірко І ховався в пітьмі білой ночі,
А думки твої тихо і стрімко
Наповняли її сірі очі.
Ти писав їй шалені куплети,
А вона лише байдуже мліля,
Ти складав неможливі сюжети,
А вона просто грати не вміла.
Ти ходив наче тінь і ховався,
Як промінням вона засяє.
І у снах лиш шалено кохався,
Доки ночі ще сон благає.
Так проходив обід і сніданки,
Так проходили дні і роки,
Ну а ти у її фіранки
Ще чекаєш кохані кроки.
Юлія Гурова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
