ти.

я знову відчуваю голод-
темні і страшні думки.
коли слова гарячі змінюють на холод,
я відчуваю той нестерпний біль.
я бачу кожну ранку, всі твої синці,
криваві сльози під піано уночі.
ти мученик своїх страждань навІки,
у твоєму серці протікають крижанії ріки.
минуть години, дні, рОки, ніщо не зміниться,
навіть усі твої дурні думки.
вони лишАться у печальних темних гІлках,
проросших на твоїх повіках.
вони хранителі твого «покою»
нестерпного, сумного,аж до болю.
минуть й усі слова красиві щоранкові,
вони втечуть в країни мрій загадкових.
ankxhfgd