Ще вчора вона могла відчувала біль,
Та, відсьогодні в очах її тільки біла тінь,
Яка руйнує все живе та навіть більше,
Там можна глянути страху в обличчя,
Розповісти про плани на майбутнє,
Та відчути знову те саме минуле,
Яке руйнувало всі її іскри в очах,
Які невдовзі все більше згасали,
Пояснення оточуючим – несумісні слова,
Незрозумілі для них почуття,
Осудження від рідних – це їх прямота,
Наче так краще буде для мого життя,
Ця сторінка не мала ніякого кінця,
До того моменту поки, не відкрили очі,
Після зради її душі тієї ночі.
Діана
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
