Три світи
Памятаю вітер і травневі громи,
Але тишу я люблю й думок політ
Тому я живу у себе вдома
З вікнами відкритими у світ
Перший світ – то є безкрає поле,
Де цвітуть ромашки й волошки,
Тут моє дитинство босе й голе,
І стовпи до неба заввишки…
Цілий день там сонце світить,
А вночі зірки, молочний шлях… Непомітно виростають діти
У дбайливих маминих руках.
Другий світ – це ліс і прохолода,
Юність загадкова, як цей ліс… Кохання перше, поцілунків насолода
Клятва в дружбі, до дівочих сліз
В цьому лісі я знайшов стежину
Що в житті вела мене туди,
Де ні перед чим не гнув я спину Хоч було нелегко, як завжди.
Третій світ – це діти і дружина,
A життя – безмежний океан! Коло хати стигне вже калина Настає в душі спокійний стан..
Але вічність вже не безкінечна:
То Обрій ближче і батьки старі…
Дай нам Боже у своєму домі Всі світи прожить в календарі!
Віктор Бондаренко
