На сході сонце ледь зійшло,
А він ішов крізь дим і втому.
Його лице — мов сіре скло,
А серце — проситься додому.
Його не видно у юрбі,
Він мов примара серед ранку.
Та тінь солдата на землі
Лягає поряд із світанком.
Солдат не плаче сліз нема,
Їх вітер вирвав із окопу.
В його мовчанні лиш зима,
І біль, і вірність, у потопі.
Він повернеться ніби тінь,
І стане знову біля хати.
А мати скаже: «Сину, мій…
Ти назавжди, будеш мовчати?»
І лиш вітри промовлять вслід,
І ніч обійме плечі вправно…
Солдат пішов. А в світі слід.
Його тінь ходить з нами славно.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
